Книги, читаем? |
Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )
Книги, читаем? |
3.2.2017, 19:50
Сообщение
#201
|
|
Активный участник Группа: Пользователи Сообщений: 10937 Регистрация: 19.4.2011 Пользователь №: 345 |
Книжку не читал. А кто это, Пелевин? А Сорокин шо написал?
Зато скачал "срутрекера", счас заценю. |
|
|
27.7.2017, 13:14
Сообщение
#202
|
|
Активный участник Группа: Спамеры Сообщений: 6871 Регистрация: 28.2.2015 Пользователь №: 1190 |
Карла нашего Генриховича Маркса решил заценить
|
|
|
24.7.2018, 8:26
Сообщение
#203
|
|
посіпака Хунти Группа: Мод Сообщений: 20016 Регистрация: 21.11.2009 Из: Vinnitsa Пользователь №: 11 |
Мемуар Андрея Куркова. Это писатель такой, буржуазный.
http://flibusta.is/b/523969/read#t9 М.б. кто-то во что-то врубится. |
|
|
23.7.2019, 6:01
Сообщение
#204
|
|
посіпака Хунти Группа: Мод Сообщений: 20016 Регистрация: 21.11.2009 Из: Vinnitsa Пользователь №: 11 |
Юбилей. 60 лет первому изданию "Страны багровых туч".
(upd) Табличку на доме, где обитал Борис Натанович, сделали, на общественных началах. |
|
|
15.8.2020, 17:18
Сообщение
#205
|
|
посіпака Хунти Группа: Мод Сообщений: 20016 Регистрация: 21.11.2009 Из: Vinnitsa Пользователь №: 11 |
Странная проза. Определил как порнофентези с претензией на философию, но это, конечно, не точно.
https://www.rulit.me/books/iskushenie-syn-l...ad-78605-1.html - ну и дальше, там семь томов кажись. В целом - мрак. Впечатлительным лучше читать Кинга, или Фармера... Зато в общем-то становится понятно, как он дошёл до жизни такой. |
|
|
31.10.2020, 8:04
Сообщение
#206
|
|
Активный участник Группа: Спамеры Сообщений: 6871 Регистрация: 28.2.2015 Пользователь №: 1190 |
ЕжеГОДНЫЙ Пелевин.
Цитата Берешь в руки очередное творение Демиурга и думаешь: "Ну здравствуй, старина. Чем ты ещё можешь меня удивить?" Маэстро улыбается, разворачивается к пюпитру, вскидывает руки над невидимыми клавишами души, и вот ты уже слышишь музыку и наблюдаешь удивительный визуал. Ты в трансе, по ту сторону. И вроде бы буквы все те же, как неизменны семь нот в нескольких октавах, и те же слова, и мотивы вроде бы знакомы, но передать возникающий фейерверк эмоций и образов скудным речевым аппаратом среднестатистического гражданина так же невозможно, как из символов Ж, О, П, А собрать что-то светлое и прекрасное. Литрес забанил мой отзыв. Дебилы, сэр. Просто серанули в душу. Пусть хоть здесь останется. "Пожалуй, стоит заменить пресститутка на пресступник" - как всегда, правда жизни в каждом слове * Сообщение отредактировал Mr.Yuran - 31.10.2020, 8:09 |
|
|
27.8.2021, 13:26
Сообщение
#207
|
|
Активный участник Группа: Спамеры Сообщений: 6871 Регистрация: 28.2.2015 Пользователь №: 1190 |
|
|
|
30.8.2021, 15:28
Сообщение
#208
|
|
Активный участник Группа: Спамеры Сообщений: 6871 Регистрация: 28.2.2015 Пользователь №: 1190 |
Самое главное упустил: Цитата В связи с нравственным возрождением нашего общества в книге нет мата, но автору все равно удается сказать правду о самом главном.
|
|
|
22.4.2022, 18:22
Сообщение
#209
|
|
посіпака Хунти Группа: Мод Сообщений: 20016 Регистрация: 21.11.2009 Из: Vinnitsa Пользователь №: 11 |
"Сын Люцифера" - как бы продолжение...
Цитата Молодий російський військовослужбовець догулював свою міні-відпустку. Вранці він неквапливо потягнувся в ліжку і з задоволенням згадав, що він удома, згадав як тішилася військовими трофеями його кохана дружина. Його підірвав із ліжка крик дружини. Не прокинувшись остаточно, він вивалився зі спальні у вітальню і завмер у дверях. Посеред кімнати на килимі лежало тіло сина. Мертвого сина зі зв'язаними білою ганчіркою за спиною руками. З кульового отвору в потилиці повільно лилась кров. Поруч непритомною лежала дружина солдата. Солдат одразу впізнав позу, в якій лежало тіло, але не міг повірити своїм очам. Він чітко пам'ятав, що залишив тіло того хлопця точно в такій же позі. Але воно лишилося лежати там. У підвалі. У Бучі.... Поки дружина залишалася непритомною, він тремтячими руками загорнув тіло в килим, виніс на заднє подвір'я і поклав у сарай. Дружину він зміг переконати, що їй наснилося, а син ночує у її батьків. Дружину він переконав, а як бути зі своїми переконаннями? Як? Як тіло могло опинитися тут? У такій же позі? Такий же одяг? За тисячі кілометрів від України. Відповіді він не мав. Він добряче напився і заснув. Вранці його знову розбудив несамовитий крик дружини. На килимі, на тому самому місці, в тій самій позі, знову лежав його син. Цього разу дружина залишилася притомною і забившись у куток просто вила від жаху. Солдат повторив весь вчорашній процес і поклав згорнутий килим поруч із вчорашнім, абсолютно ідентичним килимом. Зазирнути у вчорашній килим він не наважився. На ранок усе повторилося. Дружина, вже повністю сива, відчайдушно дивилася на мертву дитину. Переступивши через тіло, солдат пішов на кухню, залпом випив склянку горілки і набрав свого старшину по взводу. У трубці зазвучало п'яне мукання. -Ти Що з учорашнього дня п'єш? - спитав солдат. -З першого дня приїзду - промимрив у трубку. - Привіз дружині блендер, ну ти пам'ятаєш, штука така біла її по телевізору в рекламі показують постійно. Трубка ікнула і замовкла. -Ну? - нетерпляче вигукнув солдат. -що НУ? Ти все одно не повіриш – огризнувся старшина. -А ти спробуй, - просипів солдат і серце його завмерло. -Дружина відкрила кришку, а там дитячі пальці. Розумієш?!? ДИТЯЧІ ПАЛЬЦІ! І скільки б я не позбавлявся їх, щоразу відкриваючи кришку я знаходжу там відрізані дитячі пальці. Солдат повісив трубку, повернувся до кімнати і здригнувся. У кімнаті на дивані сидів незнайомець у розкішному костюмі. Закинувши ногу на ногу він кінцем черевика практично торкався тіла дитини, так само лежачого на килимі. Дружина в кутку вже навіть не вила, а приголомшено переводила погляд з незнайомця на чоловіка. -ти хто? - здавлено спитав солдат. -Красивий килим. Трофейний? – поцікавився незнайомець. - Ну ти вже сам здогадався хто я - відповів незнайомець і посміхнувся. Від цієї посмішки солдатові захотілося вирвати собі очі, щоб більше ніколи не бачити цієї посмішки ще раз. -Чи ти чекав мене з хвостом та рогами? - продовжував незнайомець. -я мабуть сплю - прошепотів солдат. -Ні, ти просто помер. Там же, під Бучею - якось буденно відповів чоловік у костюмі і виходячи з кімнати підбадьорливо потріпав солдата по плечу. -І надовго мені цей проклятий день бабака? - прошепотів солдат і впав на коліна, став завертати тіло сина в цей уже ненависний килим. -Не надовго - кинув через плече Диявол, - назавжди. Автор пока неизвестен. |
|
|
Текстовая версия | Сейчас: 29.3.2024, 13:57 |